РОБОТА

учасника першого туру

Міжнародного конкурсу з гуманної педагогіки

«Кожна дитина – національне надбання

країни і держави»

у номінаці

«Облагородження серця школяра»

(для педагогів закладів середньої освіти)

педагога-організатора Вовчатицької ЗОШ І-ІІ ст.

Ганущак Марії Степанівни

2014 р.

Конкурсне завдання№1

Мої роздуми над творчістю В. Сухомлинського

№з/п	Уривок із тексту	Мої коментарі
1.	Радісно сяють Катрусині очі. Прийшовши до школи, зустріла дівчинка в дворі двох своїх однокласників, Петрика і Гришка. Зустріла й поділилась радістю: - Наш татко видужав... Петрик і Гришко, глянувши на Катрусю, здивовано знизали плечима й, нічого не сказавши, побігли ганяти м'яча. Катруся пішла до дівчаток, що гралися в класи. - Наш татко видужав, - сказала вона, і радість засяяла в її очах. Одна з дівчаток, Ніна, з подивом запитала: - Видужав - ну й що з того? Катруся відчула, як із грудей до горла підкотився важкий клубок і дихати стало важко. Вона відійшла до тополі на кінці шкільного подвір'я і заплакала.	Хай оживає істина стара:       Людина починається з добра      «Невикорінною духовною потребою будь-якої людини є спілкування з людьми, у спілкуванні з ними вона знаходить радість і повноту життя», -- писав В. Сухомлинський.      Як важливо у житті розділити чиїсь радість чи горе! І тоді радість стає для людини подвійною, а горе -- легшим. А ти почуваєш себе щасливим. Адже проявив до того, хто поруч (знайомого чи навіть і незнайомого) увагу, турботу і просто людську доброту.  Це велике людське  вміння, вміння жити і радіти життю, внутрішня потреба дарувати добро оточуючим, не вимагаючи нічого взамін. І їх потрібно, на мою думку, виховувати у дітей уже змалку. Дитина повинна бути чуйною до людського горя, співчутливою, милосердною, доброю, зрештою, уважною до інших, як дітей, так і дорослих. Важче, як на мене, (а можливо, я і помиляюся)  навчитися радіти із кимось. Часто невміння помічати навколо себе інших, самозасліпленість, байдужість, черствість душі, а також проста людська заздрість не дають розгорітися цій іскорці полум’ям у наших серцях. Таких людей бути добрими не вчити потрібно, а «лікувати», адже …доброта -- не тільки те, Що обіймає тепле слово. В цім почутті така основа, Яка з глибин душі росте. Важко сказати, чому Петрик, Гришко і Ніна не відреагували на слова Катрусі. Здається, вони нічого поганого і не зробили… Але який біль у душі дитини породила їхня байдужість. Набагато більша і значно вагоміша життєва радість дівчинки затьмарилася звичайною нерозділеною  радістю, неувагою.  І хоч дитячий колектив тільки формується, діти, можливо, ще не повністю пізнали один одного, та Катруся міцно поєдналася з ними невидимими духовними вузами і щиро хотіла поділитися своєю сімейною радістю, а зіткнулася із дитячою черствістю, що викликало у неї біль та жаль.      Вважаю, що варто було б поспілкуватися із хлопчиками та дівчатками, розіграти аналогічні  ситуації, щоб вони на деякий час відчули і пережили подібні емоції. «Учити дітей відчувати – це значить насамперед передавати їй свою емоційно-моральну культуру.  Культура почуттів неможлива без глибокого розуміння душевного стану людини. А таке розуміння приходить до дитини тоді, коли вона в думці ставить себе на місце того, хто переживає печаль і тривогу». А ще вихователю слід працювати над тим, щоб здружити дітей. Хочеться вірити: вони ще не навчилися відчувати ближнього, чинити благородно.      Вчителі та батьки зобов’язані донести до свідомості дітей розуміння того, що кожна доросла людина чи дитина повинна вміти співчувати чи радіти, «відчувати душевний стан товариша». І  пам’ятати, що «чутливість до радощів і горя виховується тільки в дитинстві». Завдяки таким зусиллям і старанням  вони зміняться, стануть чуйними до тих, хто їх оточує. Досвід підказує, що при цьому школярі і самі повинні до того прагнути і щоденно проявляти бажання та силу волі, виховуючи в собі це почуття. Адже, як писав В. Сухомлинський, «намагання уникнути колективних радощів і переживань може привести до байдужості, до пригнічення дорогоцінної риси морально здорової людини – щиро відгукуватися серцем, душею на навколишній світ.» Сподіваюся, що із дітей виростуть духовно та емоційно багаті люди. Задумаймося і ми, дорослі, над тим, чи вміємо відчувати ближнього, чи готові розділити чужу радість. Якщо ні, то працюймо над собою, вдосконалюймо себе духовно, щоб у нас «виросли крила» «із щедрості  на турботи». Давайте прагнути, щоб наші думки, помисли, вчинки були гідними для наслідування дітьми, нашими вихованцями. Пам’ятаймо, що найкращий вихователь –  власний приклад. І не нам і героям оповідання адресуються ці поетичні рядки: Не говори про доброту, Коли ти нею сам не сяєш, Коли у радощах витаєш, Забувши про чужу біду. Не будьмо байдужими один до одного!
2.	- Ось як ми зустрінемося з бабусею, ти й скажеш: "Доброго дня, бабусю!" - Навіщо ж казати ці слова? - дивується син. - Ми ж її не знаємо. -А ось зустрінемось, скажемо бабусі ці слова, тоді й побачиш, навіщо. Ось і бабуся. - Доброго дня, бабусю! - каже син. - Доброго дня, - каже батько. - Доброго вам здоров'я, - відповідає бабуся і усміхається. І хлопчик побачив: усе довкола змінилось. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттям дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. У кущах заспівали пташки - раніше їх і не чути було. На душі в хлопчика стало легко. - Чому це воно так? - питається син. - Бо ми побажали людині доброго дня.	Із цією розповіддю я ознайомила випускників школи, бажаючи їм на їхній життєвій стежині тільки добрих днів, доброго здоров’я, доброї долі, зустрічі із добрими людьми, які б їм у відповідь на вітання дарували посмішки.      Скільки добра і тепла випромінює привітна людина! Як хочеться іти поруч із нею! Як легко з нею розмовляти!      Даруймо одні одним щирі посмішки, теплі слова! А вони переростуть у світлі та чисті помисли і вчинки -- і побачимо, як зміниться світ. Зникнуть непорозуміння, чвари між людьми, припиняться війни. Божа ласка і благодать зійде на кожного. Ніжні промені сонця постукають у кожне віконце.      Тож будьмо добрими! Тож будьмо щасливими!
3.	Поклонився Син Матері низько до землі й говорить: — Простіть мені, Мамо, за образливе слово. — Прощаю, — сказала Мати й зітхнула. — Забудьте, Мамо, що я сказав вам образливе слово. Задумалась Мати, геть посмутніла. На її очах з'явились сльози. Каже вона синові: — Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається.	Пробачити – не означає забути      Як рідко ми задумуємося над тим, що і як говоримо. У злості чи гніві намагаємося виправдати свою правоту. Спалахуємо, наче той сірник. А чи правильно це?      Та ось полум’я погасло – і  жалкуємо про те, що так зробили, так сказали. І знову ж  виправдовуємо себе. А як бути із тим, кого ми образили?      Перегорнімо сторінки нашого життєпису, проаналізуймо відносини і стосунки із рідними, близькими, знайомими… Попросімо пробачення у тих, кого недочули, кого образили…      Пам’ятаймо: «коли говориш людині щось зле, у нього залишається… шрам... І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся,--шрам залишиться.» Задумуймося, адже «слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш.» А «гостре словечко коле сердечко.»

Конкурсне завдання №2

«Мій цитатник з В. Сухомлинського»

Цитати

«Учитель – прекрасний майстер»

      «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, -- з дитиною.» (Сухомлинський В. О. 1. Що таке покликання до праці вчителя? Як воно формується? //  Сухомлинський В. О.   Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. -- Т. 2. Сто порад учителеві. -- Ч. І. -- С. 420)

     «Об’єкт нашої праці – найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, -- розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість»  (Сухомлинський В. О. 1. Що таке покликання до праці вчителя? Як воно формується? // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. -- Т. 2. Сто порад учителеві. Ч. І. -- С. 421)

     «Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється.» (Сухомлинський В. О. 1. Що таке покликання до праці вчителя? Як воно формується? // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. -- Т. 2. Сто порад учителеві. Ч. І. – С. 421)

     « Навряд чи є інші професії, крім професій педагога й лікаря, які вимагали б стільки сердечності.» (Сухомлинський В. О. 1. Що таке покликання до праці вчителя? Як воно формується? // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. -- Т. 2. Сто порад учителеві.Ч. І. -- С. 423)

     «Важливе завдання школи – виховати людину допитливою, творчою, думаючою.» (Сухомлинський В. О. Тисяча задач із живого задачника // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 3.  Серце віддаю дітям. Роки  дитинства. – C. 145)

     «Завдання вихователя в тому, щоб до кожної душі знайти золотий ключик, перед кожним юнаком, перед кожною дівчиною відкрити те поле, на якому прокинуться й пишно розквітнуть їх здібності.» (Сухомлинський В. О. Праця, покликання, щастя // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 174)

     «Великою хибою в роботі вчителя є байдужість» (Сухомлинський В. О.  Інтерес до навчання – важливий стимул начальної діяльності учнів. // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 9)

     «І коли ми, вчителі, розстаємося з тими, хто прийшов до нас семирічним малюком, а пішов у життя дорослою, зрілою людиною, нас завжди хвилює почуття відповідальності, тривоги, хвилювання за кожну людську долю: а чи кожен знайшов своє покликання? Чи кожен піде тією стежинкою, на якій зможе знайти своє щастя?» (Сухомлинський В. О. Праця, покликання, щастя // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 168)

     «Удосконалення педагогічної майстерності – це передусім самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і в першу чергу культури мислення». (Сухомлинський В. О. 46. Поради вчителеві, який працює у великій школі // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. -- Т.2. Сто порад учителеві. Ч. ІІ. – С. 524)

«Знайти своє покликання – це є джерело щастя»

     «Пробуджуйте свідомість байдужих. Не може бути, щоб у людини ні до чого не виявився інтерес.» (Сухомлинський В. О. 26. Боріться за думку й серце своїх вихованців // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. -- Т.2. Сто порад учителеві. Ч. І. – С. 484)

     «Далеко не кожний стане вченим, письменником, артистом, далеко не кожному судилося винайти порох, але майстром своєї справи повинен стати кожний...» (Сухомлинський В. О. Праця – основа всебічного розвитку людини // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 159)

     «Знайти своє покликання – це значить знайти своє щастя, утвердити свою людську гідність...» (Сухомлинський В. О. Праця, покликання, щастя  // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 176)

     «Немає людини, в якої б не було ніяких здібностей, в якої б руки ні до чого не лежали.» (Сухомлинський В. О. Праця, покликання, щастя // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 170)

     «Але ж у кожної людини свої нахили, інтереси, здібності, обдарування, таланти…отже, і ключики мають бути різні.» (Сухомлинський В. О. Праця, покликання, щастя // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 173)

«…без живого… слова немає школи…»

     «…і поведінка, і взаємини, і праця – все це залежить від складних процесів, що відбуваються в душі, найважливішим засобом впливу на яку є слово.» (Сухомлинський В. О. Слово про слово // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 160)

     «Слово… Яке воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум.» (Сухомлинський В. О. Слово про слово // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 161)

     «В руках вихователя слово – такий же могутній засіб, як музичний інструмент в руках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець і мармур в руках скульптора.»  (Сухомлинський В. О. Слово про слово // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 160)

     «Слово – це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність» (Сухомлинський В. О. Слово про слово // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 160)

Поетична творчість

     «Дати дитині радість поетичного натхнення, пробудити в її серці живе джерело поетичної творчості – така сама важлива справа, як навчити читати і розв’язувати задачі.» (Сухомлинський В. О. Рідне слово // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 3. Серце віддаю дітям. Роки  дитинства». -- С. 212)

     «Поетична творчість доступна кожному. Вона не є привілеєм особливо обдарованим. Поетична творчість підносить людину.» (Сухомлинський В. О. Рідне слово // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 3. Серце віддаю дітям. Роки  дитинства. -- С. 212)

Книга в житті людини

     «…книги – це тисячолітня мудрість людини.» (Сухомлинський В. О. 10. Добрий день, любий сину! // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 3. Листи до сина. -- C. 614)

     «Читання книжки – це не механічний процес. Це творчість. Учись читаючи виховувати себе, думати, розмірковувати.» (Сухомлинський В. О. 10. Добрий день, любий сину! // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 3. Листи до сина. -- C. 614)

     «Ввести кожного учня у світ книжок, виховати любов до книжки, зробити книжку провідною зіркою в інтелектуальному житті – це залежить від учителя...» (Сухомлинський В. О. 30.Про інтелектуальне життя вихованця //  Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. -- Т. 2. Сто порад учителеві. Ч. І. -- С.491)

«Облагородження» серця дитини

     «Дуже важливо, щоб діти навчилися відчувати душевний стан товариша, відчувати чуже горе, переживати його як своє особисте.» (Сухомлинський В. О.  Народження добра // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1977. -- Т. 5. Статті. – С. 223)

       «У переборюванні труднощів виховується мужність, облагороджується серце.» (Сухомлинський В. О. 74. Не бійтесь труднощів. Нехай буде важко – без цього немає ідейного виховання юнацтва // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976. -- Т. 2. Сто порад учителеві. Ч. ІІ. -- С. 589)

Післямова

Я – вчитель від Бога

Й співпрацівник у Бога

     Це рядки із чудової поезії Ш. Амонашвілі, який ніби спеціально написав її про В. Сухомлинського. При кожному слові зринає образ Василя Олександровича. Адже він – Учитель з великої букви, Майстер своєї справи. Завжди знав, як навчати дітей, як зацікавити, що треба знати педагогу, щоб діти сприймали його, ставали розумнішими та мудрішими.

     Взявши участь у роботі районної конференції на тему «Наступність у формуванні та розвитку мовленнєво-читацьких компетенцій на основі творчості В. О.Сухомлинського» з нагоди Дня початкової освіти та 95-ї річниці від дня народження педагога зі світовим ім’ям, я зрозуміла, наскільки сучасною і актуальною є його творча спадщина. Особливо тепер, коли сьогодення ставить перед вчителем свої виклики, а йому доводиться шукати і застосовувати методики, які допомагають знайти стежину до серця та розуму учня.

     Згадаймо мудрі слова В. Сухомлинського: «У школі твориться людина. Школа - святиня і надія народу. У школі навчають не тільки читати, писати, рахувати, мислити, пізнавати навколишній світ, багатства науки і мистецтва. У школі вчать жити. Школа -- це духовна колиска народу». Цими словами сказано все.

     А школа вчителем стоїть, духовно багатим, людинознавцем, у якому дитина бачить «прекрасного майстра», котрий і книги навчить читати, і труднощі переборювати, і серце «облагородить» і пробудить в ньому «живе джерело поетичної творчості.» Як важливо до кожної дитини знайти «золотий ключик», не залишивши нікого поза увагою! І тоді кожен пуп’янок розкриється: дитина стане «майстром своєї справи», проявивши свої нахили і таланти.

     У своїй роботі зі школярами намагаюся вивчати і творчо розвивати педагогічні ідеї В. Сухомлинського.

     Прагну, щоб мої вихованці зростали, у першу чергу, відкритими, добрими, співчутливими, працьовитими, духовно багатими особистостями.

     Щиро бажаю, щоб кожен «знайшов себе» у бурхливому житейському морі. Умів застосувати знання і вміння, що їх з любов’ю передають їм їхні наставники.

     Намагаюся розвинути задатки поетичної творчості. Результатом моєї праці є участь дітей і призові місця у конкурсах в номінаціях «авторська поезія», «авторська проза» («Первоцвіти просять захисту», «Об’єднаймося ж, брати мої», «І слово, і пісня, матусю, тобі», «Правдивий світ птахів», «Славетні імена України. Б.-І. Антонич»).

     Вважаю надзвичайно важливим створити здорову атмосферу спілкування на уроці та в позакласній роботі, що є вкрай необхідним у відносинах «учитель» -- «учень».

     Не проявляю найменшої байдужості до тих, кого мені довірили, в кому  щодня  відкриваю щось нове. Адже  «дбайливо формую організм і духовний світ своїх вихованців.»

     Переконана, щоб стати справжнім вихователем дітей, потрібно віддати їм серце.

Бібліографія

1.     Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. – К.: Радянська школа, 1976. -- Т. 2. – 672 с.

2.     Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. – К.: Радянська школа, 1977. -- Т. 3. – 672 с.

3.     Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. – К.: Радянська школа, 1977. -- Т. 5. – 640 с.

 Анкета учасника конкурсу з гуманної педагогіки

1. Прізвище, ім’я та по батькові учасника     Ганущак Марія Степанівна

2. Дата народження     01. 03. 1972 р.

3. Обрана номінація     «Облагородження серця школяра»  для педагогів закладів середньої освіти;

4. Обраний автор     В. О. Сухомлинський

5. Країна     Україна

6. Назва населеного пункту     С. Вовчатичі Жидачівського району Львівської області

7. Місце праці чи навчання     Вовчатицька ЗОШ І-ІІ ст. Жидачівського району Львівської області

8. Номер мобільного чи міського телефону     (097)5708492

9. Електронна адреса     gmeristep@mail.ru

10. Чи потрібне житло на час перебування на очному етапі конкурсу     Ні

11. Якого класу житло бажане:

- готель __________

- хостел __________

- гуртожиток __________