Уроки літератури рідного краю

у 5 класі

«Казки і легенди рідного краю»

Підготувала

вчитель української мови

та літератури

Вовчатицької ЗОШ І-ІІ ст.

Ганущак М. С.

КОНСПЕКТ  УРОКУ

ЛІТЕРАТУРИ  РІДНОГО  КРАЮ

на тему

«Казки рідного краю. « Про курочку рябу» (на сучасний лад), «Казка від Марії Дмитрівни», «Ісус на морозі», «Дві синиці, або друг пізнається в біді»

Підготувала

вчитель української мови

та літератури

Вовчатицької ЗОШ І-ІІ ст.

Ганущак М. С.

     Тема: Казки рідного краю. « Про курочку рябу» (на сучасний лад), «Казка від Марії Дмитрівни», «Ісус на морозі», «Дві синиці, або друг пізнається в біді»                                  

     Мета: розширити знання учнів з народної творчості рідного краю, ознайомити зі змістом казок і легенд Жидачівщини;

     розвивати вміння й навички виразного читання казок;  переказу і аналізу фольклорних творів;

     виховувати інтерес в учнів до народної творчості як джерела літератури, допитливість, почуття національної гордості і відповідальності за збереження та передачу в спадок фольклорних творів, любов до рідного краю, пошану до його минулого.

     Теорія літератури: казка, сенкан.

     Обладнання: Хрестоматія з літератури рідного краю (Жидачівщина) («Казочки Жидачівщини»).

      Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

Казка мовить просто,

                                                                                             а розуму в ній багато

І. Організація навчання

Знову день почався, діти.

Всі зібрались на урок.

Тож пора нам починати –

Кличе в подорож дзвінок.

Сьогодні в нас урок незвичайний,

Навчить багато він чому.

Хай буде він для вас повчальний,

За це подякуєм йому.

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

     Діти, на уроці ми з вами будемо слухати, говорити, думати. Тому будьте уважні, бо мова піде про твори, які ви дуже любили і любите читати.

1.     Творче завдання: прочитайте зашифроване слово і відгадаєте, що це за твори (Казки)

К           З              И

       А            К  

Слово вчителя

Так, ми будемо читати казки. А цікаві вони тим, що записані не давно, а у наш час, і від людей, які живуть у навколишніх селах, селах Жидачівського району.

ІV. Актуалізація опорних знань.

     1.Випереджувальне завдання

Літературознавець (учень).

Повторення вивченого з теорії літератури про фольклор.

2.Робота зі схемою «Види фольклорних творів».

3.Випереджувальне завдання.

Літературознавець (учень).

Повторення вивченого з теорії літератури про казку, сенкан.

 4.«Незакінчене речення»:

«Я хочу знати… зрозуміти…»

V. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

Слово вчителя.

     «Заглядає в шибу казка сивими очима», -писав В. Симоненко. І ми сьогодні, діти, також  увійдемо до казкового світу нашого народу рідного краю.

Творче завдання: розшифрувати вислів

     Йівс йарк, кя йар, а ажуч анїарк – кя анивомод. («Свій край, як рай, а чужа країна – як домовина»)

Слово вчителя

Це слова із казки «Про курочку рябу» (на сучасний лад).

Читання казки «Про курочку рябу» (на сучасний лад).

Робота над змістом казки

1. Рольова гра. Інтерв’ю з курочкою Рябою:

-         Чому тебе звати Ряба?

-         Як тобі жилося у діда і баби?

-         Чому тобі не сподобалося твоє життя?

-         Про що ти мріяла?

-         Чи здійснилася твоя мрія? Як?

-         Розкажи про своє життя у заморській країні?

-         Чому ти знову захотіла додому?

-         Чи погоджуєшся ти, що «Чужий звичай, чужа мова-це все не для курки»?

2.     Бесіда.

-         Які вислови із казки стали крилатими?

-         Чого вчить нас ця казка?

Слово вчителя

     Рідними для кожного із нас є наш край, дім і батьки, яких ми любимо і поважаємо. Добре жити при рідних батьках. Не таким, на жаль, було життя дівчинки із казки, яку розказала Марія Дмитрівна.

Інсценізація казки «Казка від Марії Дмитрівни».

Робота над змістом казки.

1.Переказ казки від імені дівчини.

2.Бесіда.

-         Які риси риси характеру притаманні дівчині?

-         У яких рядках – головна думка казки?

Слово вчителя.

     У нашому житті, щоденних клопотах ми повинні покладатися не тільки на самих себе, але і на Божу допомогу. Господь ніколи нас не залишить в біді.

     У цьому маємо змогу переконатися, прочитавши казку «Ісус на морозі».

Читання казки «Ісус на морозі».

Робота над змістом казки

1.Бесіда.

-         Доведіть, що Василько любить свою маму, є добрим і співчутливим.

-         Яке чудо сталося із Васильком?

-         Чому відбулося таке диво?

-         Як змінилося життя мами і Василька?

-         Чи вдячні були вони Богові за це?

-         Чому вони жили скромно, як і раніше?

-         Як ви оцінюєте їхню допомогу односельчанам і вбогим людям?

-         Чи відчували ви у своєму житті Божу допомогу?

2.Складання інформаційного грона для характеристики Василька.

Слово вчителя

     Добре, коли з людиною поруч вірний друг. Народна мудрість каже, що друг пізнається в біді. Саме так називається наступна казка.

Читання казки «Дві синиці, або друг пізнається в біді».

Словникова робота

Єдного – одного.

Тоди – тоді.

Синиці – синиця.

Другі – другій.

Найшла – знайшла.

Свої – своєї.

Тілько – тільки.

Трудну – важку.

Робота над змістом казки.

1.Переказ казки від імені однієї із синичок.

2.Бесіда.

-         Доведіть, що синичка – справжній друг.

-         Яких друзів потрібно шанувати?

-         У яких рядках – головна думка казки?

Виконання завдань (групова робота)

1.     Словесне малювання. Усно намалювати курочку Рябу, яка живе в заморській країні.

2.     Створення ілюстрацій до казок «Казка від Марії Дмитрівни», «Ісус на морозі», «Дві синиці».

3.     Дати відповіді на питання.

-         .Чого вчать нас казки?

-         Доведіть, що прочитані твори є казками.

4.Складання сенкану.

         Казка

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

1.Казкова вікторина.

     Із якої казки ці слова:

     «Дівчина зрозуміла, що добро повертається добром!»

     «Буду ходити в модному капелюшку, пити віскі та коктелі, а не з яблук юшку.” 

     «Пташина була дуже рада, вона зразу полетіла до свої товаришки і поділилася тим колоском».

     «Всі люди, його мати, Василько славили Господа.»

2.«Незакінчене речення»:

     «Я дізнався…,зрозумів…,відчув…»

VІІ. Підсумок уроку

«Мікрофон»

 «Незакінчене речення»:

-         «Після прочитання цієї оповіді я знаю…розумію…»

-         «Казки змусили мене замислитися над тим, … .»

-         «На уроці мені найбільше сподобалося (робити, визначати)… .»

-         «Після цього уроку я відчуваю…, розумію…, думаю… .»

Слово вчителя.

     Мабуть, всім вам зрозуміло,

     Що читати треба вміло.

     Бо казки-найкраще діло!

     В них багато є добра.

     Тож читайте, дітвора!

VІІІ. Домашнє завдання (диференційоване)

Переказувати казку від першої особи (по варіантах).

Підібрати прислів’я, вислови про казку.

Намалювати ілюстрації до казок (по варіантах).

Написати твір на одну із тем:

     «Свій край-як рай».

     «Друг пізнається в біді»

     «Добро повертається добром!»

ДОДАТОК

ПРО КУРОЧКУ РЯБУ  (на сучасний лад)

     Свій край, як рай, а чужа країна-як домовина.

     Жили собі дід і баба, і була в них курочка, на ймення Ряба. Добре жилося курочці, та почала вона вередувати, до діда й баби такими слова промовляти: - Діду й Бабо, надоїло мені у вас жити, хочу я в заморські країни на  літаку полетіти, буду панувати на розкішній віллі, і не пшеницю клювати ,а банани спілі.    Буду ходити в модному капелюшку, пити віскі та коктелі,   а не з яблук юшку.” 

      Виробила в столиці візу, спакувала свої речі у шкіряну валізу та й подалася на море. Скоро казка мовиться, та нескоро діло робиться.    Вже рік живе курка Ряба в заморській країні, п’є коктелі, клює банани спілі, ходить курка в модному капелюшку, та все згадує бабину юшку. Все частіше сниться курці рідне подвір’я, дід та баба, ліс та річка та золота пшеничка.                   Чужий звичай, чужа мова-це все не для курки. Нема добра на чужині, лиш сльози та мука.

     Пам’ятайте, любі діти, що про це народ нам каже:„Свій край-як рай, а чужа країна-як домовина”        

     Семен Галина Андріївна, с.Подорожне 

КАЗКА ВІД МАРІЇ ДМИТРІВНИ

    Дівчина була сиротою, і була в неї мачуха.  Мачуха ту дівчину не полюбила, і батько вивіз свою доньку в ліс.

     Коли вона йшла лісом, побачила озерце, що  заговорило  до неї: ” Дівчино, почисти мене”.  І дівчина почистила його. А коли вона йшла далі, то побачила яблуню. І яблуня каже: „Дівчино, почисти мене”. Потім іде і бачить хатину. Зайшла - підмела, поприбирала.  І так залишилася в тій хатині жити. Яблуня і то озерце постійно її помагали яблуками і джерельною водою. Дівчина зрозуміла, що добро повертається добром.

ІСУС НА МОРОЗІ

     В однім селі на Підгір’ї жила вбога вдова з малим сином Васильком. Перед Різдвом в хаті не стало дров. А надворі зима люта. Василько каже:

    -Мамо, піду в ліс і принесу дров. 

    -Їди, синку, Нехай Мати Божа помагає.

     Взяв Василько шапку, свитку та й пішов до лісу. На краю села стояла кам’яна статуя Матері Божої з дитятком Ісусом на руках. Василько зняв шапку, вклонився. А далі й думає собі:

     -Бідний Ісус і Матір Божа, певно, замерзли, бо то не жарт стояти день і ніч отак, на морозі.

     З такою думкою назбирав дров. Та коли повертався додому подумав, що піде без свитини. Ісус не може так далі бути. Василько підійшов, кинув в’язку дров на  землю, скинув одежину. Потім став на ту в’язку й загорнув Матір Божу з Дитятком у свою вбогу свитину. Тоді скочив на землю. Та раптом зупинився, зачарований дивом! На землі лежали не дрова, а в’язка щирого золота і срібла. Василько не повірив-глянув на статую, а там його вбога свитка змінюється на дорогий жупан, шитий золотом, обсипаний дорогими діамантами. Василько впав на коліна і щиро помолився, а коли підняв в’язку з золота, то відчув, що йому дуже легко і що йому зовсім не холодно, хоча він в самій сорочці, без свитини.

      Звістка про те чудо швидко розійшлася всюди. Всі люди, його мати, Василько славили Господа.

     Відтоді Василько і його матуся не знали ніякого лиха, журби і нестач. Вони всього мали вдосталь, але жили скромно, як і раніше, допомагали своїм односельчанам, а велику частку свого майна пожертвували на вбогих людей.

                            Розказувала   Мирка Анна, 83 роки, с.Ліщин    

ДВІ СИНИЦІ, або ДРУГ ПІЗНАЄТЬСЯ В БІДІ

     Єдного літа була страшна посуха. Повисихали ріки і озера. Ціла країна була, ніби пуста.

     Та єдного разу налетіли дві синиці, які були дуже голодні і попадали від голоду на землю. Тоди одна синиці встала й каже другі, щоб злетіла та зачекала її. Полетіла перша за якоюсь поживою.

     Літала довго.. І нарешті найшла колосок пшениці. Пташина була дуже рада, вона зразу полетіла до свої товаришки і поділилася тим колоском. Обидві синиці добре поїли і вже голод не докучав їм.

     То ж, моя дитино, пам’ятай, що то друг тілько той, котрий ти поможе в трудну, скрутну годину. І дитинко моя, шануй таких друзів.

                                                          Розказала жителька с.Бережниця, 

       Зварич Анастасія Павлівна (1927 р.н.)