"Об'єднаймося, брати мої..."

                                     З Україною в серці

     Моє рідне село Вовчатичі… Невеличке, але таке мальовниче.  Частинка Батьківщини – України.

     Назавжди у пам’яті залишиться рідне батьківське подвір’я, сільські вулички і протоптана стежка до школи. Як би не склалася моя доля, я пташкою буду летіти сюди. Тут чекають мене батьки, рідні, друзі …

     Ніколи не забуду сімейних звичаїв і традицій. А які щасливі і неповторні моменти життя,  проведені із друзями!

     У світ буду нести задушевну українську пісню, яку так люблять мої мама та бабуся. Ніколи не буду соромитись розмовляти рідною українською мовою, яку старанно вивчаю. Пишаюся і пишатимуся багатовіковою історією своєї Батьківщини. Завжди пам’ятатиму і віддаватиму шану Новітнім Героям, які за мирне небо, свободу і незалежність віддавали і віддають сьогодні своє життя.

     Неозорі, безмежні мальовничі краєвиди рідного моєму серцю краю ваблять і зачаровують. Вони нагадуватимуть мені про найдорожче, найрідніше для кожного українця – про Батьківщину, малу і велику. А думки і спогади про неї завжди будуть зігрівати, допомагати долати будь-які життєві труднощі та негаразди.

     Я, маленька українка, щиро бажаю, щоб ти, рідна, мила, дорога Україно, міцніла і процвітала! Адже ти – миролюбна, і люди твої – працьовиті!

Кобрин  Андріана,

учениця  5  класу

Мила серцю Україна

Україно, краю милий,

Рідна сторона!

Як люблю я твої ниви,

Безмежні поля!

І ліси дзвінкоголосі,

Й пісні солов’я.

В моїй пам’яті  зринає

Співуча земля.

Прошу  в Бога, краю милий,

Долі я тобі!

Скільки ж буде люд вкраїнський

Стояти в борні?!

Мила серцю Україно,

Будь багата й сильна.

Та щоб горя не зазнала

І була вже вільна.

Українському солдату

Сам Бог помагає

І своїми щедротами

Всіх благословляє.

Поможи нам, милий Боже,

Ворога прогнати.

І в здоров’ї многі літа

Всім нам проживати.

Дай же, Боже, щастя й долі

Українським дітям,

В мирі й радості зростати

Й Тебе прославляти!

Щуйко Софія,

учениця 5 класу

Хай радість у серці співа!

Полину від рідного дому

Я птахом в небесну блакить .

Згадаю тоді Україну –

І серце моє защемить!

Мої нескінченні дороги

Сплетуться, мов доля моя.

А в пам’яті вмить оживає

Рідна батьківська земля.

І спів солов’я на світанні

Так ніжно розбудить мене,

А сонця промінчик чарівний

У шибку мою зазирне.

«Прокинься, скоріш прокидайся,

В думках про Вкраїну згадай

І теплі  листи-привітання

Чимшвидше ти їй надсилай.

Бажай їй щасливої долі.

У Бога в молитвах проси,

Щоб Він дарував мир і волю,

Щоб вже не було в нас війни.

Щоб тато вернувся додому,

Сім’я у достатку жила,

І вже не було більше болю.

Хай радість у серці співа!»

Казимирів  Мар’яна,

учениця 5 класу